Я не здамся без бою ,,,,,,,,,,

А за вікном
Настала прохолодна Осінь
А мені все одно
Що там вона витворяє
Мене тільки хвилює
Одне питання ?
Як ти там ?
Чи все с тобою гаразд
І мені все одно
Що ми з тобою
Давно не спілкувалися
І не бачилися
Мені хватило
Тільки однієї
Зустрічі з тобою
Щоб ти лишився
В моєму серці назавжди .........

З тобою зустрітися
Мали ми давно
Але чомусь
Зустрілися лиж тепер
Коли вже
наробили багато помилок
У нашому житті
Зла доля нас
То зводила то розводила
В коханні ми признавалися
іншим і у вірності
Тільки ми не могли
собі признатися
Що ми кохаємо
одне одного
Ми визнали - це
Але вже занадто пізно
У тебе і у мене
Вже сім'я і дорослі діти
І разом нам
бути не судьба
Бо наш шлях закінчується
І треба думати
Про вічність .

Своє ти серце
Для нових почуттів відкрий
Про старі образи
Ти забудь і відпусти
Дай собі ще
шанс один
Політати в небесах
Бо нове
кохання окреляє
Тебе воно надихає
Про свої почуття
Не бійся ти зізнатися
Бо поїзд може рушити
І тоді вже пізно
Буде щось сказати
Знову ти опинешся
біля розбитого корита
І твоя душа
Так і не встигне політати
А серце гірко плакати буде
Від недосказаних слів
Так що ти чим дуще біжи
До нього і признавайся
В своїх почуттях
А там що буде то буде
Все залежить
тепер від нього
Чи кохає він тебе
Головне що ти
зробила все щоб
Ви були разом
Тепер твоя доля
В його рухак
Він може тебе
Ощасливити
І в туж хвилину
Нещасною зробити
Ти тільки вір
Що ваші почуття
Це взаємні
І ти тепер
Нарешті щаслива будеш
У коханні плавати навчишся
І про всі колишні образи
Ти забудеш ...

Солодка була
Твоя брехня
Твої уста
не замовкали
Лили слова
Неначе мед
І в цьому
Я скупалася
з гори додолини
Бо вірила лиж тобі
А коли відкрилася Правда
Я почала тонути
В цій насолоді
Бо ніяк не могла
повірити що це все обман
Ти так гарно говорив
признавався в почуттях
і обіцяв завжди бути поруч
А сам ішов до других
Після мене
Як тепер після всього цього
Мені повірити в кохання
Як ти всі мої мрії розбив

Щирими з тобою
Ми не були
З самого знайомства
Хоча любили одне одного
до безумства
Наші почуття були сильні
Але наші скелети у шафі
Ще сильніші
Ніхто з нас не визнавав цього
І цим завдавали
один одному болю
Розстатися не могли
І разом бути також
Все заплуталося
У великій клубок
Який ми ніяк
Не могли розпутати
Бо тонули
у власній брехні
Яку ми самі створили
Віруючи що нам
Це поможе жити
Але стало ще гірше
Коли Правда
Почала виходити назовні
Тоді ми зрозуміли
Що пора нам
Розійтися як у морі кораблі
Бо і так уже наробили
Багато помилок
З цією нашою любов'ю
Втратили людей
Які нам вірили
І розчарувалися
одне в одному ....

Одного разу
По вулиці
Кохання блукало
Самотнє серце
Воно шукало
І на свому шляху
Зустріло дівчину
Яка жодного разу
ще не кохала
Після їхньої зустрічі
дівчина покохала
Тільки це - кохання
Як злий жарт
Бо покохала вона
Не самотнього хлопчину
А того що давно уже
Зустрів своє кохання
Але дівчина з цим коханням
Не знала що з ним робити
Бо не хотіла бути розлучницею
Краще би я у той вечір
Не зустрічала це - кохання
Мала би менше болю і розчарування

Знаєш Я зрозуміла
Що без тебе я не можу
але з тобою після зради
Я теж небуду
Хоч ти забрав у мене крила
які сам подарував
Але я знайшла сили
і без твоїх крил літати
Хоч Я знаю що ти мене
ще любиш але я тебе відпусукаю
бо зраду важко пробачити
Бо коли я дивлюся на тебе
так зразу у очах дівчина
яка любить тебе і цілує
Хоч ти її не любиш
але всеодно цілуєш
Я дякую тобі за кожну хвилину радості
в моєму житті і кажу тобі
Прощавай ....Я навчилася літати без тебе .....

З тобою я нічого не боюся
Я чуствую себе захищенов
Завдяки тобі я поборила всі страхи
Ти мені подарив крила
щоб я могла літати
Один твій погляд у мій бік
надає сили жити і впевноності в собі
а коли Я тебе не бачу
то в мене весь світ руйнується
здається що Я загубила щось цінне
Але побачивши тебе і твою посмішку
Я знову оживаю і знаходиться
все те що я загубила ...
Без тебе Я ніхто , А зтобою Я живу !!!!!

Слова , Слова — вони безкінечні ....
Але лунаючи з твоїх уст
з них толку ніякого нема
Бо кожне слово воно отруєне
твоєю байдужістю
Але як все добре починалося
здавалося що ми завжди
будем разом
А зараз лишилися самі
недосказані слова, не добудовані плані і образи
І всьому винен твій егоїзм і байдужість
Яку ми не змогли
перемогти разом
Ідучи як нам здавалося
однією дорогою ....