Несколько лет назад в Нью-Йорке была хорошая выставка. Фотоаппарат зарядили пленкой, поставили на автоспуск и сбросили с небоскреба. Он летел, вращаясь, и снимал то, что случайно попало в объектив, — окна, людей в окнах, стены, кусок неба. А потом разбился об асфальт. Фотоснимки, сделанные камерой в полете, и стали экспозицией. Мне кажется, что эта фотосессия — хорошая метафора нашей жизни. Нас никто не спрашивал, хотим ли мы рождаться. У этих ли родителей? В этой ли стране? В это ли время?
Нет. Нас просто сбросили с небоскреба — лети. И максимум, на что мы способны, — это сделать фотосессию интересной.

© Дмитрий Чернышев, «Как люди думают»

Что бы вы могли сказать про девушку, которая слушает музыку наподобие вот такой?

До недавнего времени все время боялась одиночества, даже мысль остаться одной была невыносимой. Думала, что все плохо из-за того, что у меня нет любимого человека и что если встречу вторую половинку, и у нас с ним будет семья, то я буду счастлива. Лет 5 была одержима, да-да именно одержима этой мыслью, что появление любимого человека решит все и жизнь окрасится радужными красками. Увы, все это детские мечты, через которые много кто проходил, а иногда верят в них и в старости. Любила его и вроде он любил меня, но с ним я была несчастна, может это и не была любовь вовсе, кто знает, но именно после этих отношений я начала понимать, что одной быть не так уж и плохо. Не думала, что могу кидаться из крайности в крайность, ведь теперь я люблю быть одна и одиночество меня не пугает. Считаю, что нужно самой стать счастливой, а не надеется, что кто то придет и изменит твою жизнь к лучшему. Ну, а одиночество как один из путей к своему счатью, но я не зарекаюсь и если появится человек которому со мной по пути, то мы вместе рука об руку пойдем вперед к заветной мечте, к нашему общему счастью.

З тобою зустрітися
Мали ми давно
Але чомусь
Зустрілися лиж тепер
Коли вже
наробили багато помилок
У нашому житті
Зла доля нас
То зводила то розводила
В коханні ми признавалися
іншим і у вірності
Тільки ми не могли
собі признатися
Що ми кохаємо
одне одного
Ми визнали - це
Але вже занадто пізно
У тебе і у мене
Вже сім'я і дорослі діти
І разом нам
бути не судьба
Бо наш шлях закінчується
І треба думати
Про вічність .

Своє ти серце
Для нових почуттів відкрий
Про старі образи
Ти забудь і відпусти
Дай собі ще
шанс один
Політати в небесах
Бо нове
кохання окреляє
Тебе воно надихає
Про свої почуття
Не бійся ти зізнатися
Бо поїзд може рушити
І тоді вже пізно
Буде щось сказати
Знову ти опинешся
біля розбитого корита
І твоя душа
Так і не встигне політати
А серце гірко плакати буде
Від недосказаних слів
Так що ти чим дуще біжи
До нього і признавайся
В своїх почуттях
А там що буде то буде
Все залежить
тепер від нього
Чи кохає він тебе
Головне що ти
зробила все щоб
Ви були разом
Тепер твоя доля
В його рухак
Він може тебе
Ощасливити
І в туж хвилину
Нещасною зробити
Ти тільки вір
Що ваші почуття
Це взаємні
І ти тепер
Нарешті щаслива будеш
У коханні плавати навчишся
І про всі колишні образи
Ти забудеш ...

Солодка була
Твоя брехня
Твої уста
не замовкали
Лили слова
Неначе мед
І в цьому
Я скупалася
з гори додолини
Бо вірила лиж тобі
А коли відкрилася Правда
Я почала тонути
В цій насолоді
Бо ніяк не могла
повірити що це все обман
Ти так гарно говорив
признавався в почуттях
і обіцяв завжди бути поруч
А сам ішов до других
Після мене
Як тепер після всього цього
Мені повірити в кохання
Як ти всі мої мрії розбив

Щирими з тобою
Ми не були
З самого знайомства
Хоча любили одне одного
до безумства
Наші почуття були сильні
Але наші скелети у шафі
Ще сильніші
Ніхто з нас не визнавав цього
І цим завдавали
один одному болю
Розстатися не могли
І разом бути також
Все заплуталося
У великій клубок
Який ми ніяк
Не могли розпутати
Бо тонули
у власній брехні
Яку ми самі створили
Віруючи що нам
Це поможе жити
Але стало ще гірше
Коли Правда
Почала виходити назовні
Тоді ми зрозуміли
Що пора нам
Розійтися як у морі кораблі
Бо і так уже наробили
Багато помилок
З цією нашою любов'ю
Втратили людей
Які нам вірили
І розчарувалися
одне в одному ....

Одного разу
По вулиці
Кохання блукало
Самотнє серце
Воно шукало
І на свому шляху
Зустріло дівчину
Яка жодного разу
ще не кохала
Після їхньої зустрічі
дівчина покохала
Тільки це - кохання
Як злий жарт
Бо покохала вона
Не самотнього хлопчину
А того що давно уже
Зустрів своє кохання
Але дівчина з цим коханням
Не знала що з ним робити
Бо не хотіла бути розлучницею
Краще би я у той вечір
Не зустрічала це - кохання
Мала би менше болю і розчарування